Главная

Полезные ссылки

Женская Латина

Бальные туфли

Обувь для бальных и социальных танцев...
Народная обувь

Народные туфли

Характерная и народная обувь для танцев...

Статьи и Публикации

Главная » Статьи » Сад и огород

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСЛИНИ ВИНОГРАДУ
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  РОСЛИНИ ВИНОГРАДУ

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  РОСЛИНИ ВИНОГРАДУ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ   ВИНОГРАДНИХ
Виноград належить до родини виноградних — Вітацеа, яка налічує близько 600 видів; з них тільки деякі дають плоди, придатні для споживання їх свіжими або для переробки.
Майже всі дикі види винограду ростуть, головним чином, у лісах, долинах і на схилах гір. Переважна більшість їх являє собою виткі ліани і дуже рідко — низькі дерева або кущі — звичайно з листям, що опадає.
Найбільше вивчено рід Вітіс, який об'єднує близько 40 видів. Більшість їх росте в зоні помірного клімату Північної Америки, а також у південно-східній та східній Азії. Тільки один вид цього роду — Вітіс вініфера — європейського походження.
До найбільш поширених видів роду Вітіс, що мають практичне значення в умовах Української РСР, належать такі: 1) Вітіс вініфера; 2) Вітіс лабруска; 3) Вітіс амурензіс; 4) Вітіс рупестріс; 5) Вітіс ріпарія; 6) Вітіс Берландієрі.
Вітіс вініфера має найбільше практичне значення. Він характеризується різноманітними (особливо щодо розмірів грон і ягід) формами. Є форми, які мають грона завдовжки в 6—7 сантиметрів з дрібними чорними ягодами завдовжки в І сантиметр, і грона довжиною в 25—ЗО сантиметрів з ягодами різних розмірів і кольорових відтінків розмірами в 3—4 сантиметри.
До останнього виду належить переважна більшість сортів винограду, який вирощують для споживання у свіжому вигляді та для переробки на вино й іншу продукцію. Цей вид нестійкий проти філоксери і мільдью і характеризується порівняно низькою холодостійкістю. Лише деякі його сорти (Серексія, Ркаштелі, Корма нягра і ін.) відзначаються більш-менш високою стійкістю проти філоксери.
Більшість культурних сортів цього виду пошкоджується при температурі 18—20° морозу. Радянські селекціонери тепер працюють над тим, щоб одержати високоякісні сорти цього -виду винограду, стійкі проти філоксери, мільдью і морозів.
Вітіс лабруска за зовнішніми ознаками різко відрізняється від інших видів. Характерною особливістю цього виду є безперервне розміщення вусиків на всіх вузлах пагона, починаючи з другого чи третього вузла від основи. Цей вид відзначається високою морозостійкістю. Найбільш чутливі до морозів корені, які частково пошкоджуються в суворі зими. Цей вид стійкіший проти філоксери і мільдью, ніж Вітіс вініфера. Чубуки Вітіс лабруска легко укорінюються. Його ягоди мають слизисту м'якоть і характерний суничний присмак. Своїми якостями він значно поступається перед сортами виду Вітіс вініфера.
Багато сортів Вітіс лабруска (Ізабелла, Лідія, Віль-дер та ін.) впроваджені в культуру.
У зв'язку з буйним ростом кущів та стійкістю проти морозів і грибкових хвороб багато сортів цього виду широко застосовують для альтанкової і пристінної культури.
Вітіс амурензіс, або амурський виноград, у дикому стані росте в лісах Далекого Сходу, його лози дуже сильнорослі, в'ються по деревах і досягають висоти в 15 і більше метрів. Відзначається дуже високою морозостійкістю. На Далекому Сході переносить морози до 40°. Кращі форми амурськоГо винограду впроваджені в культуру і розмножуються на Далекому Сході. Ягоди його чорні, середніх розмірів, у окремих форм досить приємного смаку.
Амурський виноград дуже цінний для селекційних робіт при виведенні морозостійких сортів. І. В. Мічурін, який вперше схрещував амурський виноград з іншими сортами, одержав кілька холодостійких сортів, які не потребують прикриття на зиму (Арктик, Металічний,
Буйтур т;І ін.). Радянські селекціонери, широко використовуючи цс її вид для селекції, збагатили сортимент винограду дуже, цінними морозостійкими сортами.
В і т і с р у п е с т р і с відрізняється від інших видів дуже характерною формою листків з широко відкритою черешковою виїмкою. Цей вид відзначається дуже дрібними ягодами з забарвленим соком; він не має господарського значення. Відрізняється високою стійкістю проти філоксери і мільдью, а тому його форми використовуються як підщепи (Рупестріс дю Ло, Рупестріс Бріньє).
В результаті схрещування цього виду з Ріпарією одержано дуже цінні підщепні сорти Ріпарія X Рупестріс 101-14 і Ріпарія X Рупестріс 3309.
Вітіс р і парія (річкова лоза) має значення як підщепна лоза! Відзначається високою стійкістю проти філоксери й морозів. Чубуки цього виду добре вкорінюються. Цей вид можна використати тільки для садіння на вологих родючих грунтах з невеликим вмістом вапна. В умовах Української РСР як підщепу використовують тільки одну форму — Ріпарія Глуар (Ріпарія Порталіс).
Вітіс Берландієрі характеризується високою стійкістю проти посухи, філоксери і мільдью. Переносить дуже великий вміст вапна в грунті (до 65%). Ягоди цього виду — дуже низької якості, отже, він не має господарського значення. Придатний як підщепа, але чубуки його погано вкорінюються. Гібриди від схрещування цього виду з Вітіс вініфера і Вітіс ріпарія (Шасла X Берландієрі 41 Б, Берландієрі X Ріпарія 8Б і Берландієрі X Ріпарія 5ББ) є цінними підщепами, які добре ростуть на грунтах, що містять до 40—45% вапна. Чубуки їх добре вкорінюються.
Вивчення біологічних особливостей різних видів та сортів винограду дає змогу відбирати кращі сорти з існуючих і матиме особливе значення для виведення нових, найбільш пристосованих для даної місцевості сортів винограду. Завезення та випробовування уже існуючих в інших районах сортів при вегетативному розмноженні їх дасть задовільні результати лише .тоді, коли їх перенести в умови, близькі до умов їх батьківщини. Завезення ж в райони з надто відмінними умовами, як показав І. В. Мічурін, не дасть позитивних результатів, бо старі сорти при вегетативному розмноженні не можуть досить швидко зміняти свою природу.

І. В. Мічурін довів, що акліматизація рослини (тобто пристосування її до місцевого клімату) можлива лише шляхом зміни її природи на початку розвитку. Тому в нових районах, куди ми хочемо завезти ту чи іншу рослину, її треба вирощувати з насіння.
За даними Мічуріна, найкраще пристосовуються до нових умов (тобто міняють свою природу) гібридні рослини, одержані шляхом схрещування сортів або різних видів, найбільш віддалених за своїм географічним місцем існування, бо вони мають багатшу спадкову основу.
Крім правильного добору батьківських форм, І. В. Мічурін при виведенні нових сортів надавав великого значення вихованню (спрямованому перетворенню) молодих рослин, бо різні умови навколишнього середовища (клімат, грунт, щеплення тощо), які змінюють обмін речовин в організмі, цим самим сприяють зміні і спадковості. Але зміна спадковості відбувається лише тоді, коли ці нові умови, засвоєні живим тілом, стають уже внутрішніми, необхідними для нього.
Ці основні положення мічурінської науки про виведення нових сортів мають велике значення для спрямованого перетворення природи організмів шляхом відповідного їх живлення та інших способів впливу.
Керуючись цими основними положеннями, І. В. Мічурін схрещував високоякісні сорти винограду виду Вітіс вініфера з сортами більш морозостійких видів — Ріпарія, Амурензіс та Лабруска, що росли в інших умовах, і, таким чином, розхитував спадковість у молодих гібридів. Виховуючи їх у відповідних умовах, він одержав ряд цінних для північних районів Радянського Союзу сортів винограду (Російський Конкорд, Чорний солодкий, Шасла Мічуріна № 135, сіянець Маленгря та ін.).
Радянські вчені та мічурінці-дослідники, користуючись методами І. В. Мічуріна, добирають і виводять нові сорти, які забезпечать високі врожаї винограду в різних районах нашої країни.

Рейтинг: 4.0/1
Категория: Сад и огород | Добавил: master (06.07.2014)
Просмотров: 1096
Нравится
Всего комментариев: 0
avatar

Форма входа

Наш опрос

Для чего вы пришли на сайт?
Всего ответов: 509

Корзина

Ваша корзина пуста

Снами сегодня

На сайте:
Сейчас на сайте: 3
Зрителей: 3
Пользователей: 0

Были: nataliabukrinskaya
  Rambler's Top100